08.02.2012 г. Министерством регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины был принят Приказ № 49 «О внесении изменений в приказ Минрегиона Украины от 07.07.2011 № 109», зарегистрирован в Минюсте Украины 02.03.2012 г.

Согласно данному приказу, в Перечень объектов строительства, для проектирования которых градостроительные условия и ограничения не предоставляются, вносятся следующие изменения:

п. 1. Техническое переоснащение единиц и узлов технологического оборудования, систем управления и автоматизации, которые морально устарели и у которых исчерпан технический ресурс, в существующих цехах, помещениях без перепрофилирования, технического переоснащения объектов и предприятия в целом (исключены слова «или реконструкции»).

п. 5. Реконструкция производственных зданий и инженерных сетей, в том числе вспомогательных производств, принадлежащих предприятиям, без перепрофилирования и изменения внешних геометрических параметров (исключены слова «капитальный ремонт»).

п. 7 излагается в следующей редакции: «Реконструкция водозащитных дамб, каналов, берегоукрепления (за исключением водоемов — источников хозяйственно-питьевого водоснабжения) с обустройством элементами благоустройства (переезды, эксплуатационные дороги) и гидротехнических сооружений на дамбах и каналах (водовыпуски, шлюзы-регуляторы, трубопереезды т.д.).»

п. 8. Реконструкция, техническое переоснащение существующих путей, земляного полотна, зданий и сооружений путевого хозяйства, выполняются в пределах установленной полосы отвода, без изменения внешних геометрических параметров (заменены слова «модернизация, ремонт»).

п. 9. Реконструкция железнодорожных пассажирских платформ, постов на железнодорожных переездах без изменения внешних геометрических параметров (исключены слова «капитальный ремонт»).

п. 11. Реконструкция автомобильных дорог общего пользования IV-V категорий, улиц и дорог местного значение в населенных пунктах, а также сооружений на них,

выполняются в пределах существующей полосы отвода с целью улучшения материалов покрытия, транспортно-эксплуатационных характеристик дороги и искусственных сооружений, где технические характеристики, геометрические параметры дороги и искусственные сооружения на них отвечают нормативным требованиям принятой категории дороги (исключены слова «капитальный ремонт»).

п. 14. Реконструкция подземных, надземных и воздушных инженерных сетей и сооружений к этим сетям в пределах отвод земельных участков без изменения целевого и функционального назначения, без изменения внешних геометрических параметров (исключены слова «и капитальный ремонт»).

п. 18 излагается в следующей редакции: «Установка малых архитектурных форм, реконструкция элементов благоустройства без сноса (перенесения) других сооружений или коммуникаций»

п. 22 излагается в следующей редакции: «Строительство линейных инженерных магистралей, сетей и сооружений за пределами населенных пунктов».

п. 25 излагается в следующей редакции: «Реконструкция жилых и нежилых помещений без изменения их внешнего конфигурации устройства в существующих жилых домах, административно-бытовых зданиях предприятий и общественных зданиях встроенных помещений общественного назначения».

п. 27 излагается в следующей редакции: «Реставрация, капитальный ремонт зданий и сооружений и перепланировка помещений».

п. 28: «Капитальный ремонт крыш зданий независимо от их площадей (без изменения конфигурации)» — исключен.

п. 29: «Устройство средств беспрепятственного доступа людей с ограниченными физическими возможностями к объектам жилищно-гражданского назначения» — исключен.

Приказ вступает в силу со дня его официального опубликования.

Умови оплати листків непрацездат­ності (далі — ЛН) внаслідок захворювання або травми, не пов’я­заної з нещасним випадком на ви­робництві та професійним захворюванням (далі — тимчасова непрацездатність), визначені в статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-Ш (далі- Закон №2240-111).

Згідно з частиною другою цієї статті перші п’ять днів тимчасової непрацездатності опла­чуються за рахунок коштів роботодавця у по­рядку, встановленому КМУ. Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездат­ності за рахунок коштів підприємства затвер­джено постановою КМУ від 6 травня 2001 р. № 439 (далі - Порядок № 439).

Починаючи з шостого дня непрацездат­ності допомога по тимчасовій непрацездат­ності виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасо-

вої втрати працездатності (далі — ФСС з ТВП) за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності.

Норма частини другої статті 35 Закону № 2240-Ш щодо оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок ко­штів роботодавця поширюється на кожний окремий страховий випадок, пов’язаний із тимчасовою непрацездатністю застрахованої особи, і визначається за заключним висно­вком лікаря, записаним у ЛН.

Якщо працівнику видано кілька ЛН, то оплата перших п’яти днів за кожним із них за рахунок коштів роботодавця здійснюється у випадку, коли в заключному висновку попе­реднього ЛН зазначено, що працівник має стати до роботи. Наступний випадок тимчасо­вої непрацездатності, незалежно від дати ви­дачі нового ЛН, вважається іншим страховим випадком.

Якщо між попереднім і наступним ЛН не було робочих днів, а в заключному висновку попереднього ЛН зазначено, що працівник продовжує хворіти, наступний ЛН вважаєть­ся продовженням попереднього (має місце один страховий випадок). У такому разі пер­ші п’ять днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця оплачуються лише за першим ЛН.

Слід зазначити, що питання правомірності видачі лікарем ЛН та оформлення його про­довження належить до компетенції МОЗ України.

Стосовно умов оплати ЛН, виданих фізич­ним особам — підприємцям, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних за­садах, у т. ч. підприємцям, які сплачують єди­ний податок, то допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за раху­нок страхових коштів, надається їм починаю­чи із шостого дня непрацездатності, а перші п’ять днів оплачуються за рахунок їхнього доходу.

Розмір оплати ЛН

Згідно зі статтею 37 Закону № 2240-ІП та пунктом 5 Порядку № 439 допомога по тимчасовій непрацездатності, яка випла­чується починаючи із шостого дня непра­цездатності за рахунок коштів ФСС з ТВП, і оплата перших п’яти днів непрацездат­ності за рахунок коштів роботодавця нада­ються застрахованим особам у відсотках до середньої заробітної плати залежно від тривалості страхового стажу* (крім осіб, для яких законодавством установлено пільги) у таких розмірах:

• 60% середньої заробітної плати — за­страхованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

• 80% середньої заробітної плати — за­страхованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

• 100% середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Незалежно від тривалості страхового ста­жу мають право на оплату ЛН за рахунок коштів ФСС з ТВП і за рахунок коштів робо­тодавця (за перші п’ять днів тимчасової непра­цездатності) в розмірі 100% середньої за­робітної плати:

• застраховані особи, віднесені до 1 -4 ка­тегорій осіб, постраждалих унаслідок Чорно­бильської катастрофи;

- один з батьків або особа, що їх замінює, який доглядає хвору дитину віком до 14 ро­ків, що потерпіла від Чорнобильської ката­строфи;

- ветерани війни та особи, на яких поши­рюється дія Закону України «Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551 -XII;

- особи, віднесені до жертв нацистський переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 р. № 1584-ИІ;

- донори, які мають право на пільгу, пе­редбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР, тобто які про­тягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти в сумарній кількості, що дорів­нює двом максимально допустимим дозам. Така пільга донорам надається протягом року після здавання крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості;

- діти війни (ст. 5 Закону України «Про со­ціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004р.№2195-ІУ).

Тривалість страхового стажу для визна­чення розміру оплати ЛН встановлюється на день настання тимчасової непрацездатності. Якщо в період непрацездатності виповню­ється стаж, який дає право на оплату ЛН у більшому розмірі, визначений на день на­стання непрацездатності розмір оплати ЛН не перераховується, оскільки це не передба­чено законодавством.

Те саме стосується й обчислення розміру середньої заробітної плати для оплати ЛН. Якщо в період тимчасової непрацездатності працівникові підвищили посадовий оклад (тарифну ставку), розмір допомоги по тим­часовій непрацездатності (за рахунок коштів ФСС з ТВП) та оплати перших п’яти днів тим­часової непрацездатності (за рахунок коштів роботодавця) не перераховується.

Фізичним особам — підприємцям, які беруть участь у загальнообов’язковому дер­жавному соціальному страхуванні на доб­ровільних засадах, допомога по тимчасовій непрацездатності надається в розмірі, який також визначається з урахуванням страхово­го стажу цих осіб (п. 17 Порядку, затвердже­ного постановою ФСС з ТВП від 2 червня 2005 р. № 62).

ЛН, виданий застрахованій особі у зв’язку з вагітністю та пологами, оплачується в роз­мірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від тривалості страхового стажу.

Оплата ЛН у випадку звільнення застрахованої особи з роботи

Обмеження на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності встановлено частиною третьою статті 40 КЗпП, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.

Пункт 5 статті 40КЗпП є єдиним винятком із загального правила заборони розірвання трудових відносин з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності працівника. Згідно із цим пунктом звільнення працівника можливе в разі нез’явлення його на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збере­ження місця роботи (посади) за певного за­хворювання (наприклад, туберкульоз). Вихід на роботу хоча б на один день перериває вста­новлений чотиримісячний строк непрацездат­ності, і надалі він має обчислюватись знову.

Обмежень щодо звільнення працівників на інших підставах крім звільнення з ініціативи роботодавця у період тимчасової непраце­здатності трудовим законодавством не вста­новлено.

Так, звільнення працівника в період тим­часової непрацездатності за статтею 38 КЗпП (за власним бажанням) відповідає чинному законодавству. Відповідно до цієї статті пра­цівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тиж­ні. У такому разі останнім днем роботи є той день тижня, в який працівник письмово по­передив роботодавця про своє звільнення. Та обставина, що працівник захворів за кілька днів до закінчення строку попереджен­ня про звільнення за власним бажанням чи в останній день попередження не позбавляє ро­ботодавця права звільнити його. Днем звіль­нення буде останній день попередження. Якщо працівник на день звільнення продо­вжує хворіти, роботодавцю слід письмово по­відомити його про необхідність одержання трудової книжки або про надання згоди на пе­ресилання її поштою.

Звільнення працівника за власним ба­жанням, якщо він захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату ЛН (аб­зац другий частини першої статті 4 Закону

№ 2240-111). При цьому ЛН оплачується не по день звільнення, а в порядку, встановленому частиною другою статті 35 Закону № 2240-111, тобто за весь період до відновлення праце­здатності або встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) не­залежно від звільнення застрахованої особи з роботи. Роз’яснення із цього питання нада­но в листі Мінпраці від 20 серпня 2008 р. №548/020/153-03.

ЛН, які підлягатимуть оплаті, мають визна­чатися за принципом, що вони видані за стра­ховим випадком, який настав у період роботи. Якщо працівникові, котрий захворів у період роботи, видано кілька ЛН, де в заключному висновку попереднього ЛН зазначено «Про­довжує хворіти», то всі вони вважаються про­довженням одного й того самого страхового випадку та підлягають оплаті незалежно від звільнення працівника. У такому разі перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за ра­хунок коштів роботодавця оплачують на під­ставі першого ЛН.

Крім того, якщо працівникові видано ЛН в останній день роботи, то за рахунок коштів роботодавця йому має бути оплачено лише цей один день з п’яти перших днів тимчасової непрацездатності, оскільки з наступного дня він уже не перебуватиме у трудових відноси­нах із підприємством, а допомога по тимчасо­вій непрацездатності за рахунок коштів ФСС з ТВП надаватиметься лише із шостого дня не­працездатності (якщо працівник хворітиме й надалі).

Отже, якщо під час тимчасової непраце­здатності працівника звільнено на підставі статті 38 КЗпП, про що видано наказ, підпри­ємство, з яким він перебував у трудових від­носинах, зобов’язане буде прийняти й оплати­ти ЛН, виданий у встановленому порядку. Рішення щодо оплати ЛН приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства.

У разі відмови підприємства оплачувати ЛН працівник може звернутися до територіальної інспекції з питань праці, яка здійснює нагляд у т. ч. За дотриманням законодавства у сферіз загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Оплата ЛН у період вирішення спору про незаконність звільнення працівника

Частиною одинадцятою статті 35 Закону № 2240-ІП передбачено, що в разі настання тимчасової непрацездатності працівника в пе­ріод вирішення спору про незаконність його звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови понов­лення на роботі з дня винесення такого рі­шення відповідним органом.

Оплата ЛН працівникам-інвалідам

Особа, яка за висновком МСЕК визнана інва­лідом певної групи, але працює на умовах трудового договору (контракту) на підприєм­стві згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2240-ІП є особою, застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування.

ЛН такій особі видається відповідно до Ін­струкції № 455. Особливих умов видачі ЛН або обмеження періоду, протягом якого вони підлягають оплаті, для працівників-інвалідів чинним законодавством не передбачено (крім випадків, коли ці особи працюють на сезон­них і тимчасових роботах).

Допомога по тимчасовій непрацездат­ності працівнику-інваліду надається відпо­відно до частини другої статті 35 Закону № 2240-ІП.

Оплата ЛН особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Відповідно до статті 37 Закону № 2240-Ш і пункту 5 Порядку № 439 виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захво­рювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, здійснюються в розмірі 100% серед­ньої заробітної плати цих осіб незалежно від тривалості страхового стажу.

Особи, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи і віднесені до категорії 4, якщо вони не проживають (не працюють) по­стійно на території зони посиленого радіо­екологічного контролю, втрачають свій ста­тус і право на пільги (лист МНС України від 18 лютого 2004 р. № 05-1869/271).

Оплата ЛН у разі тимчасового переведення працівника на легшу роботу

Частиною восьмою статті 35 Закону № 2240-111 передбачено, що в разі тимчасового переве­дення застрахованої особи відповідно до ме­дичного висновку на легшу нижчеоплачувану роботу їй надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці, за раху­нок коштів ФСС з ТВП. Ця допомога обчислю­ється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимча­сово виконувану роботу не може перевищу­вати суми повного заробітку до часу пере­ведення.

Статтею 35 Закону № 2240-Ш не визна­чено захворювання, за якого застрахована

особа має право на допомогу по тимчасової непрацездатності в разі тимчасового пере­ведення відповідно до медичного висновку на легшу нижчеоплачувану роботу. Водночас частиною першою статті 51 цього Закону встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку ЛН, а в разі роботи за сумісництвом — копія ЛН, за­свідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 455 у разі тимчасового переведення на іншу робо­ту за медичним висновком ЛН видається лише в разі захворювання на туберкульоз чи про­фесійного захворювання, визначеного по­становою КМУ «Про затвердження переліку професійних захворювань» від 8 листопада 2000 р. № 1662, строком до двох місяців.

Таким чином, допомога по тимчасовій не­працездатності за рахунок коштів ФСС з ТВП протягом двох місяців виплачується у випад­ку переведення застрахованої особи на під­ставі ЛН на легшу нижчеоплачувану роботу лише у зв’язку із захворюванням на туберку­льоз. А допомога у зв’язку з тимчасовою не­працездатністю внаслідок настання професій­них захворювань надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань України.

Оплата ЛН у разі перенесення робочих днів

Із метою створення сприятливих умов для святкування державних свят та раціонального використання робочого часу КМУ ухвалює розпорядження щодо перенесення робочих днів. Ці розпорядження мають рекомендацій­ний характер, дають змогу відповідним чином змінювати дні роботи, проте остаточне рішен­ня щодо їх виконання чи невиконання ухвалює безпосередньо керівник підприємства. Тому всі питання щодо перенесення робочих днів мають вирішуватися роботодавцем са­мостійно через видання наказу чи іншого роз­порядчого документа.

Якщо рішення про перенесення робочих днів ухвалено, змінюється графік роботи під­приємства і норма тривалості робочого часу в місяцях, у яких запроваджено таке перенесен­ня. Відповідно, усі дії щодо оплати ЛН, виходу на роботу мають відбуватися на підставі ухва­леного на підприємстві рішення щодо перене­сення робочих днів, тобто за зміненим графі­ком роботи.

Вирішуючи питання оплати ЛН у разі пе­ренесення робочих днів, слід зважати на те, що допомога по тимчасовій непрацездатнос­ті, яка виплачується за рахунок коштів ФСС з ТВП із шостого дня непрацездатності, та оплата перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця надаються за­страхованій особі у формі матеріального за­безпечення, що повністю або частково ком­пенсує втрату заробітної плати за період не­працездатності (частина перша ст. 35 Закону № 2240-ИІ та п. 2 Порядку № 439). Тому ЛН має оплачуватися застрахованій особі за ро­бочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або за індивідуальним графіком роботи за­страхованої особи (якщо такий їй встановле­но), що припадають на дні тимчасової втрати працездатності, засвідчені ЛН.

//Журнал „Кадровик України” от 02 лютого 2012

Вопрос узаконивания (легализации) самовольного строительства весьма актуален. На практике довольно часто возникает ситуация, когда граждане без соответствующей проектно-разрешающей документации совершают незаконное строительство или реконструкцию домов, а по окончанию работ возникает необходимость оформить документацию для регистрации права собственности.

В соответствии со ст. 376 Гражданского кодекса Украины, самовольным строением считается объект, который строится или построен на земельном участке, не отведенном для этой цели, без соответствующего разрешения или должным образом утвержденного проекта, при существенном нарушении строительных норм. Самовольно построенным объектом нельзя распоряжаться, а в случае грубого нарушения строительных норм, уполномоченным органом может быть принято решение о сносе самовольного строения. К таким объектам даже нельзя подключать коммуникации (электричество, газ, водопровод, канализацию).

Фактически до окончания строительства объекта и приемки его в эксплуатацию, застройщик является всего лишь собственником стройматериалов, что подтверждается накладными о покупке данных материалов.

Ранее была предпринята попытка решения проблемы узаконивания самовольного строительства путем утверждения Кабинетом Министров Украины «Временного порядка принятия в эксплуатацию законченных строительством частных жилых домов усадебного типа, дачных и садовых домов с хозяйственными сооружениями и зданиями, сооруженных без разрешения на выполнение строительных работ» (утвержден постановлением КМУ № 1035 от 9 сентября 2009 года). Однако данный Временный порядок не нашел своего широкого применения на практике, поэтому до недавнего времени проблема узаконивания решалась путем принятия соответствующих решений органами местного самоуправления.

На сегодняшний день на государственном уровне вопрос узаконивания самовольно построенных домов регулируется Законом Украины «О регулировании градостроительной деятельности» и Приказом Министерства регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины от 24.06.2011 № 91 «Об утверждении Порядка принятия в эксплуатацию индивидуальных (усадебных) жилых домов, садовых, дачных домов, хозяйственных (приусадебных) зданий и сооружений, пристроек к ним, общественных домов I и II категорий сложности, которые построены без разрешения на выполнение строительных работ, и проведение технического обследования их строительных конструкций и инженерных сетей» (действует с 25.07.2011 года).

Анализ положений действующего законодательства показывает, что на данный момент существуют следующие способы узаконивания самовольного строения.

Во-первых, на основании временного порядка ввода в эксплуатацию для жилых объектов, построенных до 31.12.2009 года (регламентируется Приказом №91 Минрегиона от 24.06.2011 года). Для этого до 31.12.2012 года необходимо обратиться в Инспекцию государственного архитектурно-строительного контроля.

Согласно данному Приказу процедура узаконивания состоит из следующих этапов:

I. Оформление технического паспорта БТИ с отметкой «самострой».

II. Подготовка проектной организацией отчёта о техническом обследовании строительных конструкций и инженерных сетей.

III. Оплата штрафа за самовольное строительство.

IV. Принятие в эксплуатацию объекта и регистрация декларации о готовности объекта к эксплуатации Инспекцией государственного архитектурно-строительного контроля.

Во-вторых, узаконивание самовольного строительства осуществляется на общем основании для объектов, построенных после 31.12.2009 года, в зависимости от категории сложности объекта (регламентируется Законом Украины «О регулировании градостроительной деятельности»).

В-третьих, на основании решения суда для объектов, построенных на земельном участке, принадлежащем застройщику (регламентируется Гражданским кодексом Украины).

Исходя из вышеизложенного, можно констатировать тот факт, что на сегодняшний день процедура узаконивания самовольного строительства, несмотря на новые попытки регламентирования данного вопроса на законодательном уровне, остается чрезвычайно сложной и нуждается в дальнейшем совершенствовании.

Буденновский районный в г.Донецке совет объявляет о начале процедуры рассмотрения и учета предложений общественности к проекту градостроительной документации: «Детальный план территории на участке, ограниченном улицами Полоцкой и Багратиона в Буденновском районе г.Донецка».

Детальный план территории разработан с целью детализации и уточнения на указанной территории в более крупном масштабе положений Генерального плана г.Донецка на период до 2031г.: формирование принципов архитектурной композиции застройки рассматриваемой территории, определение линий регулирования застройки, определение направлений, очередности и объемов дальнейшей деятельности относительно инженерной подготовки территории, создания инженерно-транспортной инфраструктуры и инженерного обеспечения территории, организации транспортного и пешеходного движения, комплексного благоустройства с организацией развития зеленых зон и др.

Градостроительной документацией обоснован оптимальный вариант архитектурно-планировочной концепции застройки указанного района.

Основными, новыми объектами строительства в квартале, будут многоквартирные жилые дома социального назначения Донецкого регионального управления Государственного финансового учреждения «Государственный фонд содействия молодежному жилищному строительству» (земельный участок 1,442га), многоквартирный жилой дом социального назначения (земельный участок 0,3655га не имеет землепользователя), многоярусный паркинг на 280 машино-мест (земельный участок 0,2258га не имеет землепользователя), многофункциональный комплекс объектов обслуживания (земельный участок 0,1627га не имеет землепользователя). Также предполагается увеличение мощности коммунального дошкольного заведения №281 за счет пристройки дополнительного корпуса и увеличения фактически используемого земельного участка. Этажность многоквартирных жилых домов социального назначения 9 этажей, многоярусного паркинга на 280 машино-мест – 12 ярусов (6 этажей), многофункционального комплекса объектов обслуживания – 4 этажа, пристройка дополнительного корпуса коммунального дошкольного заведения №281 – 2 этажа.

Специфика сложившейся планировки квартала, ориентация существующей застройки по странам света позволяют вести новую застройку такой этажности без нарушения нормативных санитарных требований.

На характер застройки и использование территории отразилось то обстоятельство, что начатая в 80-х годах ХХ века застройка квартала была прервана кризисом 90-х годов и оказалась не завершенной. Свободная на данный момент от капитальной застройки территория предполагалась для размещения жилых домов, что Детальным планом территории и предусмотрено.

В целом, планируемая реконструкция квартала призвана улучшить архитектурно-градостроительные и санитарно-экологические качества застройки города.

ОСНОВНЫЕ
ТЕХНИКО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ ДЕТАЛЬНОГО ПЛАНА

Заказчик градостроительной документации — Главное управление градостроительства и архитектуры Донецкого городского совета, разработчик – Коммунальное предприятие «Управление генерального плана г.Донецка» (83015, г.Донецк, ул. Челюскинцев, 198б).

Градостроительная документация разработана во исполнение требований Закона Украины «О регулировании градостроительной деятельности», в соответствии с утвержденным Генеральным планом города Донецка, решением Донецкого горсовета № 8/286 от 23.09.2011«О предоставлении разрешения на разработку детального плана территории на участке, ограниченном улицами Полоцкой и Багратиона в Буденновском районе».

С проектом градостроительной документации можно ознакомиться в срок до 17.03.2012 г. в Буденновском районном в г.Донецке совете по адресу: г.Донецк, ул.Октября,17, каб. №23.

Должностным лицом органа местного самоуправления, ответственным за организацию рассмотрения предложений общественности, назначен заместитель председателя Буденовского районного в г.Донецке совета – Табала Николай Николаевич.

Предложения общественности, обоснованные в пределах соответствующих законодательных и нормативно-правовых актов, государственных строительных норм, стандартов и правил, предоставляются ответственному лицу в письменной форме в срок до 17.03.2012 г. по адресу: г.Донецк, ул.Октября,17, каб. №23. Рассмотрение предложений завершается 17.03.2012 г.

Публичное экспонирование материалов проекта градостроительной документации осуществляется постоянно, на планшетах, размещенных в помещении Буденовского райсовета, в срок до 17.03.2012 г.

Общественное обсуждение и публичная презентация проекта детального плана территории состоится 20.03.2012 г. в актовом зале Донецкой общеобразовательной школы I-III ступеней № 120 Донецкого городского совета Донецкой области, по адресу: г.Донецк, ул. Багратиона, 16а.

Проблема социального жилья, строящегося за счет средств бюджета, существует в самых развитых странах. За рубежом «социальным» называют жилье, построенное за счет бюджетных средств и не подлежащее приватизации. Это позволяет создавать и постоянно пополнять фонд социального жилья. В Украине существует тенденция увеличения бюджетного финансирования строительства социального жилья, принимаются меры для улучшения обеспечения граждан жильем. Однако проблема обеспечения социальным жильем остается весьма актуальной для Украины. В первую очередь она касается малообеспеченных, наиболее уязвимых слоев населения (безработных, пенсионеров, инвалидов, многодетных семей и др.), которые нуждаются в социальной защите со стороны государства. Наиболее остро данная проблема касается лиц, освободившихся из мест лишения свободы.

Вопросы обеспечения жильем данных лиц регулируются Жилищным кодексом Украины, Законом Украины «О жилищном фонде социального назначения» от 12.01.2006 года, Законом Украины «О социальной адаптации лиц, которые отбывают или отбыли наказание в виде ограничения свободы или лишения свободы на определенный срок» от 17.03.2011 года, Постановлением Кабинета Министров Украины № 682 от 23.07.2008 года «О некоторых вопросах реализации Закона Украины «О жилищном фонде социального назначения» и другими нормативно-правовыми актами. Так, государство гарантирует лицам, отбывавшим наказание в виде лишения свободы, временное проживание в социальных или специальных общежитиях, но при условии, что они нуждаются в улучшении жилищных условий или их жилая площадь временно заселена, или нет возможности вернуть им их бывшее жилое помещение. Также таким лицам гарантируется право на внеочередное получение квартир или усадебных (одноквартирных) жилых домов из жилищного фонда социального назначения, при наличии у них права на получение такого жилья. Однако, чтобы воспользоваться данным правом, необходимо стать на социальный квартирный учет в органах местного самоуправления. Фактически жилые помещения в общежитиях предоставляются лицам, освободившимся из мест лишения свободы, на время их пребывания на социальном квартирном учете при условии, что такое жилье является единственным местом их проживания.

На практике все чаще складывается ситуация, когда лица, на балансе которых находятся общежития, принимают решения относительно перепрофилирования общежитий, передачи их в аренду коммерческим структурам, заключения договора купли-продажи зданий, нарушая при этом право граждан на обеспечение социальным жильем. Значительным шагом в решении данной проблемы стало принятие 8 сентября 2011 года Верховной Радой Украины Закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты (относительно совершенствования правового регулирования обеспечения реализации жилищных прав жителей общежитий)». Данный Закон предусматривает обязательную передачу общежитий в собственность территориальных громад с дальнейшей их приватизацией и определяет порядок этой процедуры. Вводится право на приватизацию жилой площади теми жителями, которые проживают в общежитиях не менее 5 лет. Нормативный акт предусматривает также продление на 3 года моратория на отчуждение общежитий. Кроме того, устанавливается запрет на перепрофилирование общежитий до 2015 года.

Таким образом, жители общежитий на законодательном уровне получили дополнительные гарантии обеспечения их права на социальное жилье. Эффективная реализация законодательных норм в этой сфере будет зависеть от координированной и согласованной работы центральной и местной власти. Сегодня уже существуют примеры совместного решения проблемы строительства социального жилья. Так, постановлением Кабинета Министров Украины от 11.11.2009 года № 1249 была утверждена «Государственная целевая социально-экономическая программа строительства (приобретения) доступного жилья на 2010-2017 год». Целью Программы является повышение уровня обеспеченности граждан, которые нуждаются в улучшении жилищных условий в соответствии с законодательством, жильем путем усовершенствования существующего и внедрения нового эффективного финансово-инвестиционного механизма государственной поддержки строительства (приобретения доступного жилья). Результатом Программы должно стать обеспечение жильем 265, 8 тыс. семей путем строительства 16,6 млн. кв. метров его общей площади. В свою очередь, 29 марта 2011 года Донецкий областной совет утвердил Программу строительства доступного жилья в области на 2011-2017 годы. Результатом Программы должно стать обеспечение жильем 25,6 тысяч семей, что предполагает строительство 1,6 миллиона квадратных метров жилплощади. Строительство таких объемов должно сократить «очередь» состоящих на квартирном учете ориентировочно на 30%.

1. Верховна Рада України ухвалила Закон від 22.12.2011 р. № 8597 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності».

Цей документ був розроблений Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на виконання пп. 1 п. 12 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Закон спрямований на удосконалення державної політики у сфері містобудування, посилення та персоніфікації відповідальності суб’єктів містобудування за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, забезпечення стійкості, міцності, надійності та необхідної довговічності будівель і споруд.

Зокрема, збільшено розміри штрафних санкцій за правопорушення у сфері містобудування, диференціювані розміри штрафів залежно від категорії складності об’єктів, що будуються, передбачена персональна відповідальність окремих виконавців за правопорушення у сфері мостобудування.

Документом внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу, а також законів: «Про основи містобудування»; «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла»; «Про будівельні норми»; «Про регулювання містобудівної діяльності».

2. Верховна Рада України ухвалила Закон від 22.12.2011 р. № 8679 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення строку відведення земельних ділянок для містобудівних потреб».

Згідно із документом, земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий термін з дня подання заяви.

Законом також передбачено, що рішення відповідних органів передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Прийняття законопроекту сприятиме реалізації конституційних прав громадян та юридичних осіб на землю, поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, забезпечить сприятливі умови для розвитку економіки та ведення бізнесу.

3. Донецька міська рада прийняла рішення від 21.12.2011 р. № 11/31 «Про внесення змін до рішення Донецької міської ради від 19.09.2008 № 23/7 “Про Порядок розташування тимчасових споруд, передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам у власність та користування у місті Донецьку”».

Це рішення було розроблено, враховуючи зміни, внесені до Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, регулюючих земельні відносини, з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства України Порядку розташування тимчасових споруд, передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам у власність та користування у місті Донецьку, затвердженого рішенням Донецької міської ради від 19.09.2008 №23/7, детального врегулювання механізму передачі, надання, відведення земельних ділянок на території міста, на виконання Закону України «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовим особами місцевого самоврядування.

Відповідно до Порядку, фізична або юридична особа, якій відводиться земельна ділянка, або розробник документації із землеустрою, зацікавлені в отриманні висновку комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою, про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або місця розташування об’єкта, подають до Дозвільного центру проект землеустрою або клопотання про погодження місця розташування об’єкта разом із додатками.

Виключено розділ, що регулює питання тимчасових споруд на території міста Донецька. Тепер при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності необхідно керуватися положеннями Порядку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011р. № 244.

Всем застройщикам! Внесены изменения в Закон Украины «О   регулировании градостроительной деятельности» от 17.02.11 г. №3038-VІ (далее – Закон № 3038) Вот новации.
1. При отсутствии документа, удостоверяющего право собственности или пользования земучастком, может проводиться реконструкция, реставрация или капитальный ремонт объектов строительства без изменения внешних геометрических размеров их фундаментов в плане, а также реконструкция или капремонт автодорог, железнодорожных путей, линий электропередачи, связи, трубопроводов, других линейных коммуникаций в пределах земель их размещения (изменения в ч.4 ст.34 Закона № 3038).
2. Вступление в силу ч.ч. 3 и 4 ст. 24 Закона № 3038 перенесли на год – до 01.01.13 г. (пп.1 п. 1 р. V). Они запрещают:
- передачу (предоставление) земучастков  из земель государственной или коммунальной собственности в собственность или пользование физ- и юрлицам для градостроительных нужд, если отсутствует план зонирования или детальный план территории, утвержденный согласно требованиям этого Закона;
- изменение целевого назначения земучастка, который не соответствует плану зонирования территории и/или детальному плану территории.
3. Специально уполномоченные органы градостроительства и архитектуры будут принимать решения по определению и предоставлению градостроительных условий и ограничений с учетом предыдущих планировочных решений в рамках установленного законодательством срока  до 01.01.13 г. (прежде это было возможно в течение года со дня вступления в силу Закона № 3038, т.е. до 12.03.12 г.)
Закон Украины  от 17.11.11 г. № 4052 – VІ. Вступил в силу 12.12.11 г.